поплічник

поплічник
—————————————————————————————
поплі́чник
іменник чоловічого роду, істота

Орфографічний словник української мови. 2005.

Игры ⚽ Нужно сделать НИР?

Смотреть что такое "поплічник" в других словарях:

  • поплічник — а, ч. 1) Товариш, співучасник в якій небудь почесній справі, сподвижник. || Той, хто допомагає в якій небудь роботі; помічник, підручний. || Той, хто поділяє напрямок чиїх небудь думок, дій; прибічник, однодумець. 2) зневажл. Співучасник яких… …   Український тлумачний словник

  • поплічниця — і. Жін. до поплічник …   Український тлумачний словник

  • приплічник — а, ч., зневажл. Те саме, що поплічник 2) …   Український тлумачний словник

  • сателіт — а, ч. 1) У Стародавньому Римі – озброєний найманець, слуга, що супроводжував свого володаря. 2) перен. Залежна особа, покірний виконавець чужої волі; прибічник; поплічник. || Держава або уряд, формально незалежні, але фактично підлеглі іншій… …   Український тлумачний словник

  • спільник — а, ч. 1) Той, хто бере участь у чому небудь спільно з кимсь. || Той, хто поділяє чиї небудь думки, погляди, смаки; прибічник, однодумець. || перен. Те, що сприяє, допомагає кому , чому небудь. 2) Співучасник яких небудь ганебних або ворожих дій,… …   Український тлумачний словник

  • спільник — I (той, хто, поділяючи чиї н. погляди, думки, бере / може взяти спільно з ним участь у чому н.), прибічник, поплічник; співучасник (той, хто спільно з ким н. бере участь у чомусь); пособник, полигач, співумисник, посіпака, підпомагач (той, хто… …   Словник синонімів української мови

  • полигач — іменник чоловічого роду, істота помічник, поплічник розм., зневажл …   Орфографічний словник української мови

  • молодчик — а, ч. 1) Зменш. пестл. до молодець 1). 2) розм. Людина, моральний склад якої заслуговує на осуд. || перев. мн. Чий небудь поплічник, виконавець чиєїсь волі …   Український тлумачний словник

  • посіпака — и, ч. і ж., зневажл. Прислужник, готовий допомагати в будь яких діях, перев. ганебних; поплічник …   Український тлумачний словник

  • пособник — а, ч. Той, хто допомагає кому небудь (перев. у здійсненні підступних, злочинних намірів тощо); поплічник, посіпака …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»